Люстраційний список керівників музеїв України, або сміх крізь сльози

Кириленко В’ячеслав Анатолієвич – Міністр культури України, колись демократ, а тепер (???, каже, що теж) , всі призначення і накази підписує саме він, все, що відбувається сьогодні у сфері культури – справа Кириленка В.А.)
Ліховий Ігор Дмитрович — заступник міністра культури України. Начеб-то, “я сам по собі”. Але озирається. Щось тіпа: а що про мене кажуть інші??? А ми дійсно за ним стежимо уважненько.
Томенко Микола Володимирович — народний депутат України VIIІ скликання від партії «Блок Петра Порошенка» ( від яких тільки блоків не був, аби при владі), і в часи Януковича — заст. Голови ВР України. Кредо: прикрию всіх хто заплатить. Ну тіпа: які гроші? Я чесна і порядна людина! Ну і ми з Вами: тіпа йому віримо).
Михайлина Любомир Павлович – Генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Іграшковий директор Заповідника, призначений в часи Януковича. Тіпа: я – патріот! Хочете: у вишиванці сфотографуюся, фото на сайті музею! Красава! Ну і шо, що у Лаврі збираються сепаратистські збіговиська? Це не я їх збираю! Шо ви хочете від мене? тіпа : я шо директор? Так уже ніхто від нього нічого не хоче, вже на нього і увагу не звертають.
Панченко Валерій Валентинович – перший заступник Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника / фактичний директор Заповідника, одним словом “Президент всія Лаври”. Призначений в часи Януковича (у вишиванці не фотографується). Головна біда – слабке здоров’я. Полюбляє хворіти, або іти у декретну відпустку під час будь-яких перевірок. Уміє спілкуватися матом, може у присутності Генерального директора пообіцяти Вам дати ляпаса у морду (щоправда, потім підійде і тихесенько попросить пробачення). Мабуть, тяжке дитинство. А тепер привалило стільки грошей!!! Костюмчик гарний, а манери – ні до біса. Ну, тіпа, капец! Перетворив державний Національний заповідник на ПП «Києво-Панченська Лавра». Ну, як у класика: “Чия земля?.. Панченка!!!” Хто не зрозумів, читайте Карпенка-Карого І. “ Сто тисяч”.
Пивоваров Сергій Володимирович – заступник Генерального директора Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Тіпа “інтелігент”, що заліз на посаду, яку займала Колпакова В.М., справжній науковець, яка все життя віддала Печерській Лаврі (безсоромно і нахабно зкинута з посади, ну тіпа ж “офіціально”). Причетний до звільнення фахових спеціалістів в Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику. Щось тіпа: я науковець, а там як скажете; все підпишу, усіх звільню, усіх призначу, тільки мене не звільняйте. Одним словом, ще один “крутий спеціаліст”Лаври. Без досвіду музейної роботи, але ж кандидат якихось наук! Приїхав на заробітки до Києва. Йому подобається бути кандидатом. Та кандидатом на посаду у Нац. заповіднику був не довго. Трах…,бах… – і в дамках: відразу заступник з наукової роботи.
Стиренко Лілія Миколаївна – екс-заступник Генерального директора Національного Києво-Печерского історико-культурного заповідника з економічних та фінансових питань. На неї брешуть: тіпа фінансові афери. А вона не така! Ну тіпа, я звільнилася сама, “за власним бажанням” Ну і ми, тіпа їй теж віримо.
Громова Марина Едуардівна – колишній Генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Разом з екс-Міністром культури України Кулиняк М.А. ґвалтувала Лавру, як Янукович всю Україну. Одним словом, “крута тьотя” із золотим батоном. І кабінет був, як кімнати Маріїнського палацу. Шоб народ “не мешал жить” поставила на вході до дирекції такий турнікет, що з Адміністрації Президента прийшли подивитися і теж поставили собі такий. Якось підковзнулася і впала зі своєї посади. Кулиняк М.А. хотів допомогти, але і сам упав. Запропонували їй або сісти туди де Юля, або директором на Биківнянські могили (Національний заповідник). Обрала друге. То правда, краще у могилі пересидіти. Начебто, вже вилізла і десь блукає у пошуках посади директора якогось музею.
Зорінець Світлана Юріївна — екс-заступник Генерального директора Національного Києво-Печерского історико-культурного заповідника з екскурсійної роботи. Дочка колишнього Ген. директора цього ж Заповідника. Кажуть яблуко від яблуні недалеко…, але це впало ну дуже далеко. Зажила слави «чудесніци», бо чудес натворила багато. Як махне правою рукою – половину екскурсоводів звільнено, а як лівою – то половина документів перероблено і підроблено, а бувало і зникали. Махала руками так, що, врешті, злетіла з посади і полетіла до Національного заповідника “Софія Київська”. Там теж махала так, що літала по різних посадах і приземлилася бібліотекарем. Начебто, і звідти вже злетіла.

Запропонував Максим Веселий

https://linadov.wordpress