Як гендиректор Національного заповідника "Софія Київська" О. Сердюк хазяйнує у своїй новій вотчині: мовою фактів - Общество - Каталог статей

Як гендиректор Національного заповідника "Софія Київська" О. Сердюк хазяйнує у своїй новій вотчині: мовою фактів Протягом довгих 12 років О.Сердюк мріяла посісти місце генерального директора Національного заповідника «Софія Київська». Саме такий термін вона озвучила при її представленні колективу заповідника: «Мушу вибачитися перед вами, що не прийшла сюди 12 років тому». Всіх вжахнуло таке одкровення бувшої компартійної активістки, що, ревно розпочавши на цьому поприщі в заповіднику свою кар’єру, продовжила її на керівних «пам'яткоохоронних» посадах. Скрізь вона показала себе типовим і далеко не кращим керівником, що сформувався за тоталітарної доби, всі «принади» якої відчувають зараз на собі її підлеглі. Апогеєм її діяльності на посту директора Інституту пам'яткоохоронних досліджень мінкульту стала розробка спільно із першим заступником голови Державної служби з питань національної культурної спадщини цього ж відомства В. Вечерськимісторико-архітектурного опорного плану – частини Генплану розвитку Києва. Історія з цим провальним планом, на який витрачено колосальні кошти, перетворилась на грандіозний скандал. І не дивно, адже якщо план буде реалізований, Київ повністю втратить свій історичний вигляд. У міста буде вкрадена значна частина історичних об'єктів і зон. Цей план – карт-бланш для хижих забудовників і засіб для нечуваного збагачення на «відкатах» для ненажерливих «пам'яткоохоронців». До того ж складений він недбало і непрофесійно, вимагає суттєвого перероблення.А радше за все – скасування. Здавалося б, після такого гучного провалу автори плану мають понести заслужене покарання. Та дзуськи! Сумновідомий своїми «подвигами», але непотоплюваний чиновник мінкульту В. Вечерський, продовжуючи «правити бал» у пам'яткоохоронній сфері, проштовхує вірну поплічницю О.Сердюк на «хлібне»для неї, а відтак жаданеі не по заслугах почесне місце гендиректора Національного заповідника «Софія Київська». Звісно, робить це не сам. У цій справі на основі принципу «рука руку миє» сформувався цілий гурт можновладних «однодумців». Сердюк та Вечерського активно підтримали начальник останньогоА. Вінграновський (до речі, він ще й один із забудовників) та голова УТОПіК П. Толочко зі своїми приспішниками, а найголовнішим важелем виступив сам міністр культури М. Кулиняк. Така «важка артилерія», не гребуючи нічим, домоглася звільненняцілком успішного гендиректора Н. Куковальської та призначення на її місце одіозної в очах суспільства О. Сердюк. Тепер новий гендиректор має розрахуватися зі своїми впливовими спільниками. Найбільш ласий шматок для забудовників – охоронна зона Софії, адже земля тут на вагу золота. І горезвісний, зроблений абияк, проте «золотий» для чиновників план вони нахабно намагаються протягти вже на теренах заповідника, очолюваного «своєю» людиною. Вона ж за погодженням мінкультунегайно встановлює собі рідній зарплату у 40 тис. грн. Нічого не скажеш,щедрий, хоча й шокуючий з огляду на правові нормиоклад. Та їй так треба:на носі пенсія, яку будуть нараховувати саме з цього окладу, крім того, треба ще й щось відстебнути «потрібним людям», які її у разі чого прикриють. З академіком Толочком Сердюк розрахувалась одразу – знищила в експозиції все, що пов’язане з новітніми дослідженнями Софійського собору, здійсненими науковцями заповідника. Співробітникам зараз заборонено навіть згадувати 1000-річчя пам’ятки, яке так дратує Толочка, бо це не він його встановив: що дозволено Юпітеру, то не дозволено бику. Наступний крок нової директорки – позбавлення заповідника вчених і повне знищення його наукового потенціалу. Це теж категорична вимога Толочка. Звільняють також багатьох інших фахівців, на яких трималась основна робота. А потім Сердюк цілком у дусі любих її серцю тоталітарних часів ховає подалі від людського ока книжки про пам’ятки заповідника, написані науковцями заповідника та виданіза попереднього директора. Як стала можливою в наші дні така злочинна фантасмагорія з тотальним винищенням науки у музеї національного рівня ? Ведучи до кінця намічену «генеральну» лінію, Сердюк укомплектовує колектив явно некомпетентними, зате потрібними їй та її поплічникам кадрами.З останніми теж слід розрахуватися. Відтак отримує свої преференції когорта тих, хто брехливо і злісно звинувачував адміністрацію і співробітників заповідника в неіснуючих гріхах.Принагідно спритна директорка ще й прилаштовує власного зятя на«теплу» посаду завідувача вигаданого під ньоговідділу міжнародних відносин. Не маючи досвіду музейної роботи,всі ці випадкові люди зайняли у заповідникуключові посади з непоганими окладами, гроші на які Сердюк віднайшла шляхом зниження зарплат «тягловимконячкам». Але ж це не всі, з ким мала розплатитися О. Сердюк, на черзі більш серйозні особи. Для них від своїх кревних 40 тис. не відстебнеш. Треба відшукати інші шляхи та можливості, і нова директорка, не гаючи часу, продовжує порушувати пам’яткоохоронні норми та державні закони. Ось як нині діє «знаний пам’яткоохоронець» Сердюк у власній вотчині. За її вказівкою та під керівництвом призначеного нею заступника з пам’яткоохоронної діяльності С. Груздона заповідній території подвір’я Софійського собору встановлюють малі архітектурні форми – інформаційні стенди. Загальна кількість їх – до 10 одиниць. Грубо порушуючи пам’яткоохоронні норми, стенди стаціонарно монтують на бетонні стовпчикові фундаменти, заглиблюючи їх у недосліджені археологічні шари на 40-70 см. Всупереч чинному законодавству, інформаційні стенди влаштовані без отримання відповідних погоджень та дозволів, без розроблення проектної документації, без проведення археологічних досліджень на місці влаштування стовпчикових фундаментів.А навіщо досліджувати заповідні археологічні шари, коли керівникам Інституту археології панам П.Толочку та його заступнику Г. Івакіну це байдуже? Вони вже отримали своє і заспокоїлися, бо прибрали із заповідника опонентів та знищили його науковий потенціал, а що буде із заповідними археологічними шарами і унікальними пам’ятками їх не обходить. Ще один промовистий факт. 26.06.2012 р. у південно-східній частині пагорбу Андріївської церкви внаслідок тривалих дощів стався зсув частини схилу в бік Пейзажної алеї. За останні чотири місяці Сердюк та її заступником Груздо не вчинено жодних дій із закріплення та облаштування даної ділянки схилу, не вжито заходів із запобігання виникненню подібних ситуацій в майбутньому, а навпаки, повністю згорнуто проведення комплексу робіт по Андріївській церкві та схилу. Службова некомпетентність та недбалість керівництва заповідника на чолі з Сердюк ставить під загрозу збереження цілісності унікальної пам’ятки доби бароко. А ось що говорять факти про політику Сердюк у царині використання бюджетних коштів. У розрахунку видатків до Довідки про зміни кошторису на 2012 рік передбачається витратити на «Комплекс робіт з ліквідації просідань мощення в проїзді Південної вежі» суму в 75 тис. грн. Вказані роботи вже виконано власними силами з використанням матеріалів із власних резервів та запасів. Цікаво, куди ж пішли гроші? Мабуть на сплату боргу тим, хто допоміг Сердюк захопити директорське крісло… Треба віддати належне новій директорці – вона напрочуд ощадлива. Втім, не для держави, а для себе, бо в останні 4 місяці відбувається постійне безоплатне використання адміністрацією заповідника автотранспорту в особистих цілях. Обслуговуються рідні та друзі адміністрації в робочий та позаробочий час. Машини «ДеуЛанос» та «Шевроле авто», всупереч «Порядку використання автомобілів Національного заповідника «Софія Київська», затвердженого наказом Сердюк по заповіднику від 01.08.2012р. № 173, в неробочий час та у вихідні дні неодноразово перебувають поза межами заповідника. Результат: за два місяці використано піврічний ліміт палива. Можна зрозуміти такі дії директорки – не свої ж, врешті-решт, грошенята використовувати на оплату такого недешевого бензину. От тільки незрозуміло: куди дивляться перевіряючі заповідник особи? Наступні кроки Сердюк – це дозвіл навикористання приміщень заповідника сторонніми організаціями для здійснення незаконної торгівлі сувенірною продукцією та поліграфією. Ці організації вільготно розмістилисьу Пристінному будиночку та на першому поверсі софійської дзвіниці. Відповідні дозволи та договірні відносини відсутні. Невже власники цієї продукції нікому і нічого не сплачують? Це ж чималі кошти. Далі. Протягом останніх 10 років у заповіднику працював комітет конкурсних торгів. До складу комітету на громадських засадах входили працівники заповідника, які не отримували за цю роботу жодних коштів. Проте за вказівкою О. Сердюк у структурі заповідника створено сектор з тендерних закупівель, до складу якого увійшло два штатних працівника з постійною заробітною платнею. Невеликий обсяг фінансування та епізодичність проведення закупівель робить недоцільним наявність у штаті постійних співробітників з даного напряму роботи, оскільки це є нераціональним використанням бюджетних коштів. Але ж «правій руці» директорки – Груздо необхідно працевлаштувати свою невістку, ось і створили для неї тепленьке містечко під крилом свекра. Та й кошти родичам зручно дерибанитидля себе і для своєї начальниці. Як все прозоро і зрозуміло… Ось вам і перші результати хазяйнування в заповіднику поставленої мінкультом всупереч законам розуму і сумління нової директорки:брутальне вигнання високопрофесійних кадрів, демонстративне нищення заповідника як наукового центру, руйнаціяйого унікальних пам’яток, нанесення збитків державі, безсоромна корупція. Кажучи російською, повний «беспредел» під сплячим оком Феміди. Софія Лаврська Далі буде …
1 2 3 4 5 Категория: Общество \| Добавил: defaultNick (29.10.2012)
Просмотров: 530 \| Теги: Як гендиректор Національного запові \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0