День українського козацтва на Троєщині. Вау!

14 жовтня відзначається свято Покрови Пречистої Богородиці, яке водночас є Днем українського козацтва. З цієї нагоди на масиві Троєщина в місті Києві, у Молодіжному парку відбулось святкове дійство неочікуваного розмаху.

Козацький куліш, стріляння з гармати, виступи з козацького двобою, інших бойових мистецтв, виступи визнаних в Україні і світі танцювальних колективів і на завершення - дуже драйвове фаєр-шоу. Здається, це вперше в Молодіжному парку нашого району проводиться таке маштабне свято. Зазвичай святкування в Києві влаштовуються у центрі міста чи місцях, спеціально облаштованих і оздоблених під старовину, а спальні райони вдовільняються хіба що ініціативами місцевих дитячих гуртків. А тут таке свято забабахали! Але всьому є своє пояснення :))

Ініціатор свята – верховний отаман Міжнародної оборонно-спортивної організації «Козацтво України» та Всеукраїнської громадської організації «Козацька територіальна оборона України» Валентин Соколовський, який до того ж балотується в народні депутати в Деснянському районі м. Києва. Мабуть, цьому й завдячується маштабність свята на «окраїні» столиці. Проте в мене це не викликало скепсису. По-перше, обидві очолювані ним організації існують вже тривалий час і працюють з молоддю, переважно у спортивному напрямку. А по-друге, якщо є що показати – чому б не показати? І нагода є! Тим більше, я не помітила, щоб пан Соколовський на цьому заході сильно піарився чи агітував за себе.

Валентин Соколовський у центрі біля мікрофонів

Якби мене запитали, чи потрібні на околицях міста такі маштабні святкування, я б однозначно відповіла: ПОТРІБНІ!!! Адже діти, що живуть в навколишніх будинках, побачивши встановлення сцени з вікна чи розчувши музику і промови з динаміків, злітаються у парк, як бджоли на мед. Для більшості з них дійства в центрі міста є недосяжними через непоінформованість чи пасивність батьків.

Дітям потрібно це бачити. Не лише для того, щоб мати наочне уявлення про минувшину. Як нащадки козацтва, сучасні українці є генетичними носіями таких козацьких рис як запальність, спритність, хоробрість, «шибайголовість», винахідництво, волелюбність і чутливість до несправедливості, романтичність, готовність боротись «за всіх», за землю, за державу.

Проблема в тому, що козацькому духу в сучасній Україні нема де розгулятися. Бракує форм втілення, реалізації. Він по суті придушується, упираючись  у соціальний устрій, стандартизацію життя, рамки, обмеження (найманість праці, дім-робота), створені новітніми панами (бізнес, влада). Але характер людини не можна повністю придушити, закладені риси пробиваються і вистрілюють, часто виявляючись караними. А тим часом  домінантне місце посідає інша виплекана віками українська риса – «моя хата скраю», в якої можливостей для реалізації – безліч!

З цього погляду мені особисто здається, що молодіжні патріотичні, козацькі організації зайшли в глухий кут, коли намагаються реставрувати історію, проте не вишукують сучасних, прийнятних в існуючому соціальному устрої шляхів для реалізації (вивільнення) тих «козацьких» рис, закладених генетично, такого способу життя, щоб людина була собою, почувалась природньо, а не зазнавала утисків своєї вдачі. Гадаю, над цим слід помізкувати козацьким організаціям.

Але повернімось від моїх особистих роздумів до козацького свята на Троєщині!

Частування козацьким кулешом. Охочих спробувати, що то воно є, біля казана виявилось чимало.

Гармата, яка стала окрасою парку. А на ній - морський козацький прапор, який став предметом детективного розслідування редактора журналу "Музеї України" Віктора Тригуба. Повертаючись до гармати, зазначу, що вона таки вистрелила, наробивши багато шуму і диму.

Федерація Ушу/Кунгфу та Цигун України, якимсь чином причетна до "Козацтва України" продемонструвала бойові навички багатьох своїх вихованців. Людмила Солодиліна, заслужений тренер України, чимало розповідала про успіхи і перемоги на міжнародних змаганнях вихованців школи, а також розповідала цікаві речі про особливості різних технік, які в цей вихованці демонстрували на сцені. Ви, наприклад, знали, що оперування віялами - це така техніка бою?

Далі виступали танцювальні колективи. Ансамбль національного обряду "Родослав".

Школа хореографічного мистецтва "Сонечко".

Дитячий хор "Зернятко".

Знову "Сонечко". І "Сонечко", і "Зернятко" - колективи дитячі. Відтанцювали вони багато і здібно. Втім, традиційно, впізнавано.

"Родослав" також показав з піснями і танцями український обряд весілля, адже Покрова - це час, коли в Україні завершувались сватання і починалась пора весіль.

Це фото я зробила, щоб показати щільність дітей. А хлопчаки, здається, найбільше крутились біля гармати :))

І от починається очікуване фаєр-шоу від театру вогню "Гефест-шоу", який приїхав на Троєщину аж із Євпаторії. Поява цього персонажа обіцяла, що шоу буде дуже драйвовим. Так і сталось, бо перший же номер змусив збожеволіти усіх любителів рок-музики... Ну, власне, далі просто фото... :)))

!!!

ААААААА!!!

п.с. А ще на цьому святі я зустрілась із Хайвеївськими авторами Віктором Тригубом та Наталею Безсоновою. :)) Антоніна Спірідончева, фото автора