При першому читанні інтерв’ю президента Януковича виданню «Комерсант-Україна» мимоволі
дивуєшся незвичній різкості його філіппік, спрямованих проти Кремля і
Газпрому. Отже – на захист національних інтересів України. Як це не
дивно прозвучить для багатьох представників опозиції. Чого варте лише
таке порівняння: газові контракти виписані російською стороною, «неначе
для ворога»…
Але після другого прочитання помічаєш, що, сказавши
риторичне «А», Янукович так і не вимовив щодо всіх гострих питань, які
він зачепив у інтерв’ю, реального і практичного «Б».
Підемо в суд… Потім… На крайняк…
Віктор
Федорович цілком слушно зауважив, що Україна абсолютно не повинна йти
на якісь додаткові поступки Росії заради знижок у ціні на газ. Взагалі
йдеться не про знижки з милості Газпрому та Кремля, а про «повернення в
цивілізоване русло, до європейських ринкових цін».
Янукович
закликав просто дотримуватися досі чинної міжурядової
українсько-російської угоди 2001 року, яку ігнорують починаючи з
2005-го. А вона передбачає щорічний перегляд умов поставок російського
газу, зокрема й цін.
Тоді б переглянули й ті умови, які містяться
в контракті 2009 року. Риторичне питання – чому Україна має платити
сьогодні на 200 доларів за тисячу кубів більше, ніж Німеччина, а брати
за транзит – удвічі менше? У результаті в разі збереження умов
контрактів «імені Тимошенко» Україна протягом 10 років віддаватиме 20%
свого і без того небагатого бюджету Росії за газ. Це навіть крутіше від
«десятини» феодальних часів!
Янукович називає справедливу ціну для
України (і його думка збігається з оцінками багатьох експертів: ціна
для Німеччини мінус $70 транзитного тарифу від кордону Росії та
Німеччини.
Президент визнав: у Харкові під час укладення
сумнозвісних угод російські партнери його «годували бананом»: «Ми
домовлялися не зупинятися на тих угодах. Ми тоді домовилися повністю
переглянути контракти й перейти на нові взаємини в газовій сфері. Але
потім послідувало півтора року обіцянок – «да-да-да, ми подивимося,
обов`язково переглянемо", і в результаті по сьогодні все залишилося на
рівні «да-да-да».
Отже, Віктор Федорович пригрозив: якщо ця
неприйнятна позиція Росії не зміниться, Україна подасть у Стокгольмський
арбітраж. Виявляється, усі документи для позову вже підготовлені. І
взагалі таке рішення, на його думку, потрібно було приймати вже давно.
Сказано
гучне «А», але не сказано «Б» - не названо точний термін подачі позову.
Без цього грізна обіцянка звучить у тональності «на Миколи та й ніколи»
- «якщо позиція не зміниться». Чого ще чекати?
У Росії виборча
кампанія почалася. Там уже жоден політик назустріч Україні не піде. А до
весни наступного року (часу президентських виборів у РФ) у нас як
мінімум ризикує обрушитися хімічна промисловість. Та й нові зимові
«газові війни» не виключені. Та й чи зміниться ситуація після обрання
нового президента РФ?
Митний союз: простір для заднього ходу
Коли
президент почав був розповідати про успіхи в українсько-російських
відносинах, про збільшення товарообороту, про стратегічне партнерство,
газета швидко повернула його на грішну землю: «Як ви можете говорити про
хороші взаємини в умовах, коли звучать такі жорсткі звинувачення, коли
президент Росії говорить про «утриманство» України?»
Під
відповіддю Януковича підписався б і автор цієї статті: «Я б на місці
Медвєдєва такі ярлики не вішав. Це абсолютно некоректно. Ми не бідні
родичі. І не хочемо бути, і не будемо ними ніколи. Ми – незалежна
держава».
А потім пролунали якісь абсолютно незвичні в устах
Януковича мало не співчутливі нотки стосовно Юлії Тимошенко: «Ми платимо
на 100% цю безмежну ціну. І абсолютно не потрібно радіти тому, що вони у
2009 році знайшли спосіб змусити Тимошенко підписати цю угоду. Коли нам
погано і наші друзі радіють – це нехороша ознака. І якщо розмовляти з
нами з позиції сили й ультиматумів, це не принесе успіху».
Підґрунтя
того, що відбувається в українсько-російських взаєминах, Янукович
справедливо вбачає у «палкому» бажанні Росії «вступити» Україну до
Митного союзу, яке переростає в образливий для нашої держави дискурс.
«Так запрошувати некоректно й принизливо для нас, такою мовою не
потрібно з нами розмовляти», - слушно каже Янукович.
Але
знову-таки після «А» не чуємо логічне «Б». Щось на кшталт: «Дапашліви»
зі своїм Митним союзом! Досить Україну додовбувати вашою
псевдоінтеграцією. З тим, як виписано Статут Митного союзу, формула
«3+1» завжди означатиме «3 – Росії, 1 – решті трьом учасникам».
Подивіться, як Росія «роздягла» конаючу від кризи економіку члена МС
Білорусь, позабиравши всі великі рентабельні підприємства. Приблизно так
було б сказано, якби позиція Януковича була послідовно спрямована на
захист національних інтересів.
Натомість Янукович явно залишає
собі поле для маневру в питанні МС. «Якщо це буде вигідне членство і
буде політична воля, ми дамо згоду». Що ж тут ще незрозуміло? Яка
вигода? У Митному союзі будемо під російською п’ятою, а зі Світової
організації торгівлі вилетимо – та й по всьому. Які розрахунки, на які
посилається Віктор Федорович, могли показати вигідність МС для України?
Хіба що двох Глібів – Павловського та Корнілова.
А Юля залишиться за ґратами?
Початкові
висловлювання Януковича щодо справи Тимошенко вселяють певну надію на
те, що переможе здоровий глузд: «А ви самі як вважаєте, мені вигідно чи
невигідно те, що ситуація з Тимошенко триває? Якщо хочете, я за вас
відповім – ви самі чудово знаєте, що мені це невигідно і не потрібно.
Абсолютно! Я не зацікавлений в цьому! Я неодноразово заявляв, що бажаю
Тимошенко, щоб вона захистила свої права в суді».
Навіщо ж тоді
далі відверто блюзнірствувати, уже вкотре стверджуючи, що «президент на
суд не впливає і наказувати йому не може». Немає в Україні (та й у
закордонних політичних та експертних колах) людини, яка б не знала, що
суди повністю підконтрольні Банковій. Можливо, якщо пропустити Віктора
Федоровича з цим твердженням через детектор брехні, то він виявиться
«чистим». А якщо поставити питання інакше: чи віддає він відповідні
розпорядження заступнику глави АП Портнову або голові Вищої ради юстиції
Володимиру Колесниченку?
Тому після «А» тут мало бути рішуче «Б» -
Юлія Тимошенко повинна бути виправдана, звільнена з-під варти. І двобій
між провладними та опозиційними силами має відбутися на рівних,
демократичних умовах. А Європа має отримати реальні докази
налаштованості керівництва України на повноцінну євроінтеграцію. Але
нічого подібного ми не почули.
А ще нашу довіру до загалом
правильних, патріотичних заяв Віктора Януковича підриває той факт, що
пролунали вони лише тоді, коли смажений російський півень боляче
дзьобнув у найболючіше місце…
Микола Писарчук
