Експедиція "Загадки Лютізького плацдарму"
Почався черговий
пошуковий сезон! Зійшов сніг, висохла земля і члени багатьох пошукових загонів
вирушили на місця колишніх боїв. Цього року активісти Музею слідопитів при
часописі «Музеї України» розпочали експедицію «Загадки Лютізького плацдарму».
Відбувся перший виїзд спільно з групою «Дніпро-Україна». Роботи почали аж під
зоною відчуження ЧАЕС у Вишгородському районі.
Маємо великі
плани – наш фотокореспондент Сергій Камшилін придбав глибинний металодетектор
«Гарретт», тож сподіваємося, що експозиції Музею слідопитів і Національного
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» значно поповняться…
Яскравим суботнім
ранком ми вирушили в дорогу. Заїхали до музею у Нові Петрівці, трохи поблукали
Димером і вже у старовинному селі Сичівка зустрілися з директором Музею
слідопитів Володимиром Даниленком.
Вже разом,
розбитими лісовими дорогами, заглибилися у закинуті хащі, де у 1943 році
гриміли страшні бої Лютізького плацдарму.
На той момент
заступник командира загону «Дніпро-Україна» Віталій Рубанов і
керівник пошукової групи
"Київ-3" Сергій Порай-Кошиць вже підняли з траншеї останки невідомого радянського солдата. Якраз
знайшли другого… Як ми зрозуміли, німецька міна влучила просто в окоп. Бійців
буквально посікло. За кілька метрів знайшли хвостовик тієї міни. Ні документів
ні одягу не залишилося. Солдат просто пригорнули землею. Ховати було ніколи та
і нікому. Дуже може бути, що рідні не отримали і похоронки – втрати були
жахливі, та і штаби залишалися на іншому березі Дніпра. Скоріш за все, прийшло
повідомлення «пропав без вісті». 9 травня солдат урочисто перепоховають на
якомусь із чисельних сільських меморіалах. Сподіваємося на підтримку
Вишгородської РДА і Київської ОДА, які традиційно щиро опікуються подібними
заходами…
Ми ж з Сергієм
Камшиліним почали випробувати новий детектор. Треба сказати, що то непроста
справа… Заглибилися у ліс, вийшли на висотку, вирахували лінію траншей, почали
копати. Крім порожнього корпусу міни, купи гільз і іржавих патронів нічого не
знайшли. Не допоміг і малий Ростик, якому щастить…
Спітнілі і
втомлені прибилися до основної групи.
Зробили спільну
перерву. Сергій Порай-Кошиць запропонував провести урочисту частину. Кілька
тижнів тому, мене і сина Ростислава повинні були нагородити медалями «За пошук
і перепоховання», загону «Дніпро-Україна». Минулого року теж разом з командою Сергія Распашнюка, були на
розкопках поблизу хутора Петрівський. Якраз тоді з нами була телегрупа Першого
національного, відомий блогер Олена Білозерська, журналіст Сашко Кочубей… І не
щастило. Крім іржавого залізячча нічого не траплялося. Ростик взяв старенького
музейного детектора, повільно рухаючись вздовж колишніх бойових позицій. На
зауваження, що там нещодавно пройшли з глибинником не звернув уваги. Серед купи
розірваних від вогню патронів, побачив кістку людського пальця. Попрацювали
щупом, на метровій глибині знайшли нашого солдата. Міна вибухнула просто на
бруствері. Чоловіку відірвало руки, знесло півчерепа… Загорівся мох, почали
рватися патрони… Мабуть вже після бою, бійця просто загорнули землею… Прізвища
встановити так і не вдалося. У листопаді перепоховали на меморіалі у Нових
Петрівцях.
А ще Ростик
зробив популярний нині сайт Музею слідопитів. Так що, вважаємо, свою першу
медаль заслужив чесно…
Зняли невелике
відео про розкопки – між іншим, аматорські сюжети без монтажу на Ютубе,
користуються сталим попитом! Деякі сюжети, особливо про загадки Третього Рейху,
проглянуло до 10 тисяч глядачів!
А пошуковців дуже
хвилює оприлюднена нами легенда про 6 танків-сейфів з чимось цінним, закопаних
есесівцями під ставкою «Вервольф», розповідь про золото у сейфах київського
Держбанку, втоплених у лісових болотах між Борисполем і Яготином…
Сезон обіцяє бути
цікавим!
Як завжди,
запрошуємо до участі в експедиції колег-журналістів! Вдячні за підтримку
особисто директора Національного музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році»
І.П.Вікована, керівництву Вишгородської РДА і райради, Київській ОДА, групі
«Дніпро-Україна»…
Загадки
Лютізького плацдарму і тієї страшної війни чекають дослідників!
Віктор Тригуб,
редактор журналу «Музеї України», Президент Музею слідопитів
Відео - http://www.youtube.com/watch?v=zfdYURgtIcM&feature=channel_video_title
Все, що залишилося від радянського солдата...
Керівник пошукової групи "Київ-3" Сергій Порай-Кошиць в момент знаходження останків другого солдата
Заступник
командира загону "Дніпро-Україна" Віталій Рубанов (зліва) і фотограф
журналу "Музеї України" Сергій Камшилін випробовують новий
металодетектор "Гарретт". Тепер наш часопис має сучасну пошукову
техніку!
Директор Музею слідопитів при журналі "Музеї України" Володимир Даниленко (справа)
Медаль "За пошук та перепоховання"
Редактор
журналу "Музеї України" Віктор Тригуб займається пошуком з 1982 року,
постійно лобіює та захищає слідопитів. Дуже здивований, що син Ростик у
13 років отримав першу медаль. Але, погоджується, що заслужив! Минулого
року лише з допомогою малопотужного детектора та щупа, завдяки логіці і
увазі, знайшов невідомого солдата, якого перепоховали у Нових Петрівцях.
І це після того, як супергрупа "Дніпро-Україна" з надпотужним
детектором пройшла поруч...
|