Альбом Гітлера
здали в КГБ?
Продовжуються
захопливі пошуки альбому з малюнками, написаних особисто Адольфом Гітлером.
Взагалі, про подібні історії можна писати книги і ставити фільми. Ми ж
обмежимося форматом замітки в інтернеті. Все почалося у 1940 році, у Берліні.
Ріббентроп подарував альбом радянському художнику М.Глущенку, який працював на
розвідку СРСР.
Потім альбом
відвезли Сталіну. Його продивився весь склад Політбюро ЦК. Малюнки повернули
Глущенку. До смерті художника він був у нього. Пізніше, дружина для чогось
віддала його чиновникам.
«Альбом был небольшой, размером с
книгу. Там было более 30 рисунков - в основном наброски архитектурных
элементов, мосты разные. Чувствовалось, что автор любит монументальные вещи.
Я
побежал к министру культуры Алексею Романовскому: «Что делать с этим альбомом?»
В итоге его отдали секретарю ЦК по идеологии Александру Капто. А его тогда
собирались переводить в Москву. Он и забрал альбом. А что дальше с акварелями
случилось - неизвестно.
Пропавший
альбом с акварелями Гитлера оценивается в несколько миллионов долларов. Все
зависит от того, будут продавать по одной штуке или весь альбом целиком. – заявив «Комсомольской правде» Профессор
академии художеств Украины Михаил Александрович Криволапов, в послевоенные годы
работавший начальником управления изобразительных искусств и главным экспертом
Минкульта УССР, часто общался с Глущенко по работе, позже они стали приятелями».
Пізніше цю версію підтвердив і легендарний
майстер мікромініатюри Микола Сядристий. Він теж приятелював з Глущенком, бачив
альбом і впевнений, що його забрав Капто.
Чесно кажучи, люди, причетні до пошуків,
які згуртувалися довкола часопису «Музеї України», не повірили у версію, що
О.С.Капто, будучи секретарем ЦК КПУ з ідеології, міг привласнити альбом фюрера.
Часи були дуже суворими. За таке могли не те що звільнити з посади, а й
посадити. До того ж, Капто якраз їхав до Москви на ще більшу посаду.
Олександр Семенович нині працює у одному
московському інституті. Більше місяця ми намагалися його зловити у телефонному
режимі. Так і не змогли поговорити особисто.
Нарешті його секретар Катерина Фурцева,
передала коротку відповідь. «Я здав альбом Гітлера!». І все. Де здав? У Москві
чи Києві? Кому?
-Можливо, в органи… - припустила секретар.
Дуже сумнівно, щоб секретар ЦК відвіз
альбом до Москви. Столичні товариші не зрозуміли б…
Залишається два варіанти.
Альбом Гітлера просто списали в архів ЦК
КПУ. Що для Капто було найпростіше.
Або відіслали до КДБ УРСР, де теж, ймовірно,
списали до відомчого архіву.
У будь-якому разі, альбом знаходиться у
державній власності. Такі речі не викидаються. Хіба, хтось міг поцупити з
партійного архіву після 1991 року. Однак, у це не дуже віриться.
Як ми зрозуміли, публікація якихось
малюнків у 90-х, була з альбому В.Винниченка, якого теж вчив малювати Глущенко,
а не з альбому Гітлера. Той альбом вивчав професор Федченко. Повернув родині
художника. Де він нині – невідомо. Хоча то теж велика цінність.
Ми продовжимо телефонні переговори з
секретарем О.Капто, аби дізнатися подробиці. Про результат повідомимо.
І прохання до істориків, які мають доступ
до архівів ЦК КПУ і КДБ – СБУ. Спробуйте пошукати сліди альбому Гітлера серед
документів! Теоретично, він десь там…
Пригоди тривають. Щойно ми закінчили моніторинг
двох аукціонів, які проходили в Лондоні. Повідомили про невідомий портрет
Мазепи роботи С. Соломка, випадково спровокувавши еротичний скандал на владному
Олімпі (Картина З.Серебрякової). Наш представник у Німеччині вийшов на сліди
другої картини зловісного доктора Менгеле. Вивчаємо тайник СС і загадкової
організації «Аненербе», нещодавно знайдений в Альпах. Тихенько підбираємося до
секретів російських спецхранів. Готуємо черговий етап експедиції за скарбами
Кубанської Республіки…
Не можу зрозуміти, чому музейну тему
вважають нудною? Мабуть, просто ніколи подумати про це…
Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї
України»
|