Неля Куковальська: «Україна не вступає у Європу, а повертається до неї!»
У Національному заповіднику «Софія Київська» відбувся міжнародний фестиваль «Анна-фест» - це перший захід, що проходив під керівництвом Генерального директора Заповідника Нелі Куковальської, яка нещодавно тріумфально повернулася до закладу після трьох років вимушеного «вигнання».
Впродовж двох днів стародавня площа Собору перетворилась у суцільний ярмарковий майданчик, де відбувалося свято майстрів України: тут плели вінки з соломи, ткали доріжки, чародіяли на гончарному крузі, розписували писанки. Майстри показали найкращі зразки народної культури, які збереглися з періоду Київської Русі. В ті часи пращури вміли і ткати, і кувати, і ліпити, і малювати. І досі вироби київських майстрів знаходяться в археологічних зібраннях наших сусідів: політичні зв’язки тодішньої Київської держави вражають своєю географією - Ярослав Мудрий, був одним із перших євроінтеграторів в історії нашої Батьківщини.
Під час бесіди, Неля Куковальська розказала про основний задум цього заходу: «Зараз всі декларують, що Україна вступає до Європи. Ні, ми туди не вступаємо - ми туди повертаємося. В Х-ХІ столітті Київська Русь була одна із могутніших держав Європи. І лише втручання монгольської навали штучно викинуло нашу країну з європейської спільноти. Проведенням цього фестивалю ми хочемо наголосити всьому світу, що Україна не вступає у Європу, а повертається до неї! Перебуваючи у Парижі, я була вражена тим, як пам`ятають королеву Анну французи, які почесті їй віддають до сьогодні. Наші співвітчизиники знають про Анну Ярославну лише в рамках шкільної програми. І наша мета розказати про цю унікальну жінку, яка залишила глибокий слід в історії Європи. Її називають праматір’ю всіх французьких і навіть європейських монархів. Анна вийшла заміж за французького короля Генріха І у 23 роки. Прожила з чоловіком лише 8 років – Генріх І був літньою людиною, під час весільної церемонії йому було понад 40 років: для того часу це був досить поважний вік. Але Анна змогла за короткий період підкорила європейську спільноту своїм розумом, гідністю, освітою та красою: вона впливала на політику Франції, спілкувалася з патріархами, вела листування з монархами інших держав. Жінка, яка брала участь у державних справах при малолітньому синові – її ім’я стоїть разом з іменем сина під численними грамотами 1060-х рр. Тому, ставши директором Заповідника, поставила собі за мету відкрити широкому загалу українців образ київської княжни Анни Ярославни та її сестер Єлизавети й Анастасії, які створили родини з королівськими родинами Європи».
Якщо вдень Заповідник нагадував ярмаркову площу, то головні святкові події відбувалися теплими літніми вечорами, коли затишні фіолетові сутінки наповнювалися спалахами феєричного дійства: виступала капела ім. Л.Ревуцького, показували середньовічні танці, звучала середньовічна музика. Заповідник став фантастичним порталом, відкривши двері у тисячолітнє минуле Київської Русі , де було представлено у яскравому камерному світло-музичниму дійстві макет пам`ятника Анні Ярославні.
«В майбутньому Заповідник планує реалізувати низку культурних програм для наших співвітчизників. Україна має неймовірно цікаву та глибоку історію, яка тісно пов’язана з Європою. Поступово ми будемо розказувати і відкривати всім бажаючим європейську сторінку нашої держави: зараз пишемо нові екскурсії та пізнавальні програми, готуємо святкові заходи, проводимо наукові дослідження, розробляються плани Заповідника та готуємося до проведення реставраційних робіт. Головне наше завдання – зберегти архітектурні пам’ятки Заповідника. Під час анексії Криму від Заповідника буквально «відірвали» Судацьку фортецю - унікальний комплекс пам’яток середньовічної археології та архітектури ІІІ – XVI ст. Зараз ми не маємо доступу до цієї цитаделі - фортецю визнали музеєм російського підпорядкування. Але, співробітники продовжують дистанційно моніторити її стан. Я дуже сподіваюсь, що скоро Судацька фортеці знову повернеться під юрисдикцію Заповідника. - зазначила Н.М.Куковальська.
За останні місяці ми промоніторили стан інших архітектурних об’єктів, які відносяться до Заповідника. Найближчим часом поставимо на реставрацію Андріївську церкву – памятку архітектури національного значення, яка знаходиться у попередньому списку світової спадщини ЮНЕСКО. На сьогодні ця дивовижна церква, київський шедевр італійського зодчого Растреллі, потребує негайної реставрації - для нас це пріоритетне завдання».
Після розмови з Нелею Куковальською, я зайшла до Андріївської церкви – і вжахнулася: від позолоченого святкового оздоблення не залишилося й сліду. Сяючий інтер’єр унікальної церкви знищено: товстий шар від воскових випарів свічок «загасив» золоті завитки українського бароко і тепер це тьмяні «бронзі» іконостаси!
В останні роки у приміщенні Андріївської церкви знаходиться Кафедральний собор Святого апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви. Перебування УАПЦ негативно вплинуло на стан архітектурної пам’ятки - від постійного палення свічок у церкві практично знищений інтер’єр: затьмарилась позолота, зблякли ікони. Тож, постає питання: хто має платити за реставрацію – держава чи церква? Питання риторичне - і знову все ляже на плечі держави…
Повертаючись до Європи, ми ніяк не можемо змінити хуторянську свідомість на європейське мислення. Відношення до пам’яток культури, до національної спадщини країни – це і є своєрідний лакмусовий папірець на право називати себе європейцем.
Прикро, що про це мало хто думає…
А "Софія Київська", здається, у гарних жіночих руках...
Наталка Іванченко
|