Безсоромна брехня, нахабство та показуха – зброя  Сердюк.

Нещодавно  у Національному заповіднику «Софія Київська» відбулися збори з приводу прийняття нового колективного договору, якого, до речі, більша частина працівників заповідника в очі не бачила. Зрозуміло, для чого Сердюк затіяла написання та затвердження на зборах нового колдоговору – для убезпечення себе і своїх приспішників від будь-яких несподіванок, для захисту свого перебування на захоплених ними місцях у заповіднику. Розуміючи, що захопили не своє, що нічого доброго для пам’яток заповідника не зробили, що, нехтуючи законом, підступними неправедними діями вигнали з посади Н. Куковальську  і обізнаних у пам’ятках заповідника  фахівців, тепер вигадують шляхи, як утриматися у заповіднику.

Як же можна піти з влаштованих для себе зручних та пухких крісел, позбутися накручених заробітних плат? Адже проведено таку колосальну роботу з дискредитації звільнених адміністрації та науковців!

  І сьогодні ця дискредитація продовжується – на згаданих зборах Сердюк безсоромно заявила, що вона, мовляв, мусить розгрібати те, що накоїли її попередники, що до її приходу в заповідник у ньому все було занедбано, не було ніякої наукової роботи, і їй треба все починати з нуля. Мовляв, перевіркою Рахункової палати встановлені неприпустимі огріхи і зловживання звільненої адміністрації. Ця нахабна брехня викликала у людей огиду та внутрішній спротив. Сказати ж новій директорці це в очі, звісно, ніхто не наважився, бо люди знають, що будуть неминуче репресовані й вигнані з роботи, бо у теперішній ситуації вони  повністю безправні. Ми ж нагадаємо: насправді систематичне вивчення Софії й інших пам’яток заповідника було розпочато вже давно і досягло свого піку саме за роки вправного директорства Н. Куковальської – видано десятки наукових монографій, книжок, сотні статей, проведено безліч наукових конференцій. Тільки в 2011 р. опубліковано 11 монографій і книжок, 150 наукових статей. І все це силами власних науковців. Заповідник став відомим у всьому світі як поважний науковий центр.  У 2009 р. держава вперше визнала заповідник  науковою установою, єдиною серед музеїв України. Видано   державний сертифікат, який  отримують академічні наукові інституції, а такий статус за пусті балачки не дають. Зараз цей статус заповідником втрачено, і навряд чи буде поновлено.

Про брутально звільнених з подачі Толочка рукою Сердюк науковців заповідника навіть сторонні люди пишуть: «їх всіх саме за це і звільнили з роботи. Саме вони вивчали Софію, і більше ніхто. І не через те, що інших не допускали, а через те, що ніхто не хотів. І доказів цьому – безліч». Ці ж самі люди вказують: «До Вашого відома Рахункова перевіряє бюджетні кошти вищих розпорядників цих бюджетних коштів, якими є міністерства, для перевіряння нижчих – заповідника – існує КРУ. Між тим, немає сумнівів – була б дійсно хоча б крапля зловживань, то Куковальській дійсно було б непереливки» (Див.: «Ім’я академіка Толочка в історії – майбутнього не має!» - інтернет-журнал «Музеї України». 28 березня 2013 р.). То кого ж вводить  в оману Cердюк? Допоки буде тривати ця  небачена наклепницька свистопляска, ця відверта наруга над правдою і людьми? Розуміючи,  що підлеглі не в змозі відповісти на її закиди, вона, як їй це притаманно, ненависно обливала брудом своїх попередників. Але ж саме завдяки їхнім старанням   Софійський заповідник було виведено у число кращих музейних закладів України, саме завдяки їх сумлінню,  Сердюк та її поплічники сьогодні засідають у відмінно відреставрованих приміщеннях заповідника. Сердюк, де тільки може, вихваляється вмілою опікою над пам’ятками, які за керівництва Куковальської були приведені  до взірцевого стану, а нині через фахову безпорадність нової директорки та її  недолугих висуванців нестримно приходять у занепад.

     Днями з вуст Сердюк почули ще одну нахабну брехню.  Ось  що було оприлюднено на 5 каналі телебачення 08.04.2013 о 20:03 : «У Софії Київській відродять мистецтво мозаїк. Відродити мистецтво створення мозаїки вирішили у Національному заповіднику "Софія Київська". Там відкривають центр з навчання професіоналів та початківців. У брамі Заборовського - пам'ятці, що раніше була закрита для відвідувачів - кілька разів на тиждень безкоштовно проводитимуть майстер-класи з мозаїки. Першими секретами майстерності з глядачами поділились італієць Марко Санті та українка Ліна Даміані. Остання спеціально для Софії Київської створила мозаїку з бурштину "Образ Оранти". Це копія центральної постаті вівтаря собору. Автори ідеї запевняють, можливість на власні очі подивитися, як створюють мозаїку, привабить до цього мистецтва молодь. Розклад майстер-класів планують оприлюднити на сайті заповідника.   Олена Сердюк, директор Національного заповідника "Софія Київська": "Ідеологія нашого проекту - продовжити цю традицію, яка, на жаль, сьогодні в Києві існує, але не в цих стінах. Проводити майстер-класи, навчати дітей і постійно робити копії мозаїк тут, у брамі Заборовського, стало ідеєю створення цього проекту".     

      Всупереч правді в телеінтерв’ю з подачі Сердюк заявлено, що нарешті відкривається для відвідування  раніше закрита Брама Заборовського, яка насправді була відреставрована та введена в дію ще за Куковальської. На відкритті Брами, яке відбулося 21 вересня 2011 року, крім  Куковальської, яка  колосальними зусиллями підняла браму з руїн, були присутні пресловутий  міністр культури Кулиняк, пані Герега, пані Галина Лемець та інші, збереглися фотографії цього відкриття. Відтоді почала функціонувати експозиція Брами, де було представлено подарований Галиною Лемець, яка тоді активно співпрацювала із Н. Куковальською,   бурштиновий портрет митрополита Рафаїла Заборовського. Саме там проводилися різноманітні майстер-класи для діточок, святкування релігійних свят тощо.  Тепер Сердюк все це намагається приписати собі, бо певна, що її брехня  у якості щирої правди дійде до тих, від кого залежить її  подальша директорська доля.      

Мало того, у свій час, намагаючись очорнити Куковальську, Сердюк та її приспішники Вечерський, Дорофієнко, Коренюк та інші на засіданні  Науково-методичної ради Мінкульту різко засуджували Куковальську, що вона невідомо де знайшла якогось там «авантюрного», «непрофесійного» італійського реставратора Марко Санті для проведення реставрації Михайлівських мозаїк. Сьогодні, нехтуючи вчорашніми заявами, Сердюк запрошує Марко Санті до заповідника з пропозицією проводити майстер-класи у Брамі Заборовського і вихваляється цим у згаданому телеінтерв’ю. Як же так? Такий «поганий», за її тодішніми словами, «нікому не відомий» реставратор, і ось тепер вона його десь чудесно «обрела» і запросила як метра зі світовим ім’ям у Софію? Чого ж вона та її поплічники раніше зірвали реставрацію мозаїк, чому не зробили все можливе для виправлення ситуації, якщо були якісь помилки? Адже саме про це говорила Куковальська. Та якщо їй це боліло, то Сердюк – ні, бо їй потрібний був лише компромат на Куковальську, крісло якої її нестримно вабило. Тож реставрацію мозаїк руками Марко Санті було визнано неприпустимою і категорично заборонено. До речі, оригінали та копії протоколів засідання Науково-методичної ради Мінкульту  з агресивними випадами Сердюк та їже з нею  проти Марко Санті поки що не зникли, вони існують в анналах історії і за необхідністю можуть бути оприлюднені! Треба ще згадати й те, що грант на реставрацію Михайлівських мозаїк, про яку на зараз весь світ дзвонить та якою похваляється  Сердюк, знайшла і виграла аж ніяк не вона та її команда, а Куковальська та її підопічні.

http://photo.unian.net/ukr/themes/26341

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24090631.html

http://interesniy-kiev.livejournal.com/2090696.html