Символи історії: дарча грамота українцям на Кубань

Одна з історичних легенд, що, як не дивно, перетворилася в реальність у наші дні –  шлях дарчої грамоти російської цариці Катерини ІІ, про передачу Кубані запорожцям.

 1918 року останній отаман Кубанського козацтва, розуміючи, що перемога більшовиків неминуча, створив таємну  групу. Загрузили духовні цінності – ікони, зброю, документи, прапори, у тому числі, Січової доби,у домовини, і з пригодами переправили  до Белграду.

Так дарча грамота Катерини, що засвідчувала передачу Кубані запорізьким козакам, опинилася в Сербії. Де благополучно зберігалася аж до 1944 року, коли до Югославії увійшла Червона Армія. Розпочалися масові розстріли козаків. Деякі дослідники вважали, що у той час всі козацькі регалії були знищені. Помилялися. Бо не знали, що супроводжували регалії справжні бійці, які зберігали козацьку честь навіть тоді, коли на Кубані давно встановилася радянська влада.

За сприяння німецького генерала Меля, що опікувався музеями у гітлерівській Німеччині, козаки отримали залізничний вагон і евакуювали регалії в Німеччину. Опинилися в американській зоні окупації. Виклопотали дозвіл на переїзд до США. Де створили музей у Ховеллі, штат Нью-Джерсі, в якому і зберігалися козацькі цінності.

Випадково, про історію регалій, дізналася дослідниця козацтва із Запоріжжя Людмила Маленко. Оцінивши масштаби знахідки, звернулася до української влади, з пропозицією повернути реліквії. Але, хто звертає увагу на скромних науковців!

Навесні 2006 року про історію спасіння регалій дізнаються журналісти часописів «Музеї України» і «Нова Січ». Зконтактували з справжнім патріотом, отаманом Американського козацтва Сергієм Цапенком.

Розпочинається кампанія з повернення скарбів в Україну. Тут сполошилися росіяни, бо  вдалося через народного депутата Ольгу Боднар, зареєструвати Постанову Верховної Ради України з створення комісії повернення культурних цінностей. Про всі ці справи почала писати преса.

До США було направлено загадкову групу спортивних людей, яких американці ідентифікували як підрозділ російських спецслужб. Не зважаючи на рішення американського суду, що постановив опломбувати музей, спецназівці, на посольських машинах, одна з яких виявилася інкасаторським броньовиком, прибули до Ховелла, зламали замки, відключили сигналізацію, і викрали частину регалій.

Дарчу грамоту Катерини, винесли першою. Обережні американці, пустили за росіянами групу ФБР, яка зняла про ховельські події цілий фільм. Підключилася преса. Операція російських спецслужб провалилася. Бо отримала розголос. Регалії блокували у генконсульстві РФ у Нью-Йорку.

Незадовго до всіх тих драматичних подій, вдалося таємно сфотографувати оригінал грамоти... Виходить, то єдина з відомих нині фотографій... 

На жаль, навіть після скандалу в США, суду, публікацій, втручання президентів США і Росії, спецслужби зупинятися не захотіли. Продовжили провокації, інформаційну кампанію. Згодом, регалії, таємними шпигунськими каналами, переправили до Росії. Де вони нині - невідомо.

А українці створили Комітет "Кубань з Україною", почали відновлювати Кубанську Народну республіку. Кремль був шокований.

Ось так чотири фотографії карт і дарчої грамоти російської цариці Катерини, суттєво вплинули на геополітичний розклад…

До речі, у розпал ховелльської кризи, відбулося кілька нарад і в Секретаріаті Президента України. Кажуть, що є в Україні справжні колекціонери… Один з них, запропонував лише за грамоту цариці про передачу Кубані, скромних п`ятдесят мільйонів доларів.Нині, за цієї влади, він має проблеми...

Нині оригінал дарчої грамоти Катерини, страхові компанії США, оцінюють не менше як у 100 млн. доларів. Знаковий геополітичний документ, отримавши який, Україна могла б офіційно висувати територіальні претензії РФ. Але, не вийшло...

Можливо, спробуємо поговорити з В.Ющенком, В.Огризком - цікаво почути їх версії тих подій... Часу пройшло вже чимало... Може згадають?

Історія про регалії і дарчу грамоту цариці на Кубань, давно стала легендою інтернету. Вона однаково подобаться як російським, так і українським патріотам. Перші пишаються перемогою власних спецслужб, другі власною історією, що зберігає такі несподівані повороти, які  і досі впливають на сучасну геополітику.

Ну, а нам, безпосереднім учасникам тих досить ризикованих пригод, залишилися яскраві спогади, якими ми періодично ділимося. Більшість читачів сприймає все те як красиву казку. Хтось як романтичну легенду.

Хай буде так!

Залишилася лише фотографія...

Віктор Тригуб, редактор журналів "Нова Січ" і "Музеї України", ветеран розшуків знакових культурних цінностей

Єдина доступна нині світлина оригіналу грамоти...

Такою могла бути Україна...